Гейко Анатолій. Гра «Крем’яхи» як джерело наукових студій

У видавництві «Українське Народознавство» (Опішне, Полтавщина) побачила світ монографія «Гра «Крем’яхи» як джерело наукових студій» керамолога, археолога, музеолога Анатолія Гейка. Учений – кандидат історичних наук (2009), член Ученої ради Інституту керамології – відділення Інституту народознавства НАН України (з 2010), член Національної експертної керамологічної ради щорічних Національних конкурсів публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» (з 2008).
Це не єдина робота вченого. Анатолій Гейко вже відомий науковій громадськості як автор книг «Гончарство населення Скіфського часу Дніпропетровсько
Презентація книги відбулася 23 вересня 2015 року під час Національного конгресу українських керамологів «Українська керамологія в контексті викликів ХХІ століття» на базі Національного музею-заповідник
Книга «Гра «Крем’яхи» як джерело наукових студій» є першим комплексним дослідженням української народної гри «Крем’яхи», а також подібних ігор народів світу. Керамологічні, археологічні, етнографічні та інші джерела дозволили охарактеризувати різновиди гри, її еволюцію й причини зникнення, відображення теми в мистецтві й художній літературі, вивчити застосування крем’яхів у культово-релігій
Книга складається з вступного слова про автора, вступу, семи розділів, висновків, додатків, подано також список використаних джерел, анотацію, іменний та географічний покажчики,коротк
Розділи книги поділено на невеликі за обсягом частини, які добре сприймаються читачем. Перший розділ видання – «Джерела та історіографія»– присвячено науковим працям, пов’язаним тією чи іншою мірою з вивченням гри «Крем’яхи».У даному розділі огляд наявних матеріалів подано за видами: джерела, археологічна, етнографічна, педагогічна, довідкова і художня література, що допомагає прослідкувати історію походження, розвитку та занепаду гри.
У другому розділі – «Назви предметів для гри в археологічній та етнографічній літературі» – описано терміни щодо призначення оброблених черепків глиняного посуду округлої форми та записи етнографів, які фіксують різні місцеві назви подібних предметів та ігор з ними на території ряду регіонів України.
У третьому розділі – «Знахідки крем’яхів під час археологічних досліджень» – подано гіпотези, що пояснюють призначення крем’яхів, непоодиноких знахідокзі стінок глиняного посуду, мергелю, кістки, каменю.
Також подано характеристику археологічних крем’яхів доби енеоліту, епохи бронзи – передскіфського часу, скіфського часу, античного часу, пам’яток І – початку ІІ тисячоліття, пізнього середньовіччя.
Четвертий розділ – «Згадки про крем’яхи й ігри з їх використанням у художній літературі».
У п’ятому розділі – «Гра в крем’яхи за етнографічними матеріалами» – описано гру крем’яхи.
У наступному, шостому, розділі – «Огляд варіантів гри в крем’яхи» – подано короткий огляд етнографічних матеріалів, що стосується варіантів гри, яка була широко розповсюджена серед дітей різних куточків України та світу, а також використання різних матеріалів для гри.
Сьомий розділ – «Крем’яхи в історичній ретроспективі» – знайомить читача з використанням черепків, кісточок, камінців у діях, пов’язаних з поховальною чи календарною обрядовістю, з аграрними чи скотарськими культурами в певні часові періоди.
У висновках підсумовано результати проведеного дослідження.
Автор зауважив, що дане дослідження не є до кінця вичерпним, а тому потребує продовження роботи в цьому напрямку. Комплексне використання матеріалів різних гуманітарних наук дозволяє вийти на новий дослідницький рівень. Отже, ретельне вивчення теми має продовжуватися спільними зусиллями керамологів, етнологів, фольклористів, педагогів, краєзнавців.
У семи додатках подано запитальник з вивчення української дитячої народної гри «Крем’яхи», список респондентів, анкетування, антологію українських ігор, антологію іноземних ігор: Російської Федерації, Республіки Башкортостану, Республіки Бурятії, Республіки Калмикії, Республіки Тиви, Естонської республіки, Грузії, Республіки Казахстану, Республіки Кенії, Киргизької республіки, Чеської республіки, циган, осетин, білоруських євреїв, опис гри «Крем’яхи» в російській літературі, українські колядки.
Подана анотація розвиває зміст монографії. Автор, працюючи над книгою, зустрічався й фіксував інформацію від респондентів, опрацьовував літературу, використовував Інтернет. Матеріали, зібрані автором, дозволили прослідкувати регіональні особливості побутування гри в Україні, зокрема в Полтавщині.
Нове видання стане в нагоді керамологам, археологам, історикам, музейним працівникам, педагогам, краєзнавцям, а також усім, хто цікавиться традиційно-побут
Галина Панасюк, завідувач Гончарської книгозбірні України Національного музею-заповідник
матеріал підготував/ла: Дмитро Кравченко

Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google







